Александрія повертається спиною до пустелі й обличчям до моря, і вже сам цей факт змушує її здаватися іншою країною. Заснована Александром Македонським і колись домівка найбільшої бібліотеки стародавнього світу та Фароського маяка, вона два тисячоліття була найкосмополітичнішим портом Середземномор'я — грецьким, римським, єврейським, італійським і левантійським водночас. Те, що лишилося, — це місто вицвілого блиску: фасади в стилі ар-деко, посічені морською сіллю, кав'ярні доби Прекрасної епохи й довгий вигнутий корніш, створений для вечірньої прогулянки, коли хвилі перехлюпують через парапет.

Історія тут багатошарова й часто захована під землею. Катакомби Ком-ель-Шукафа спіраллю спускаються на три рівні в скелю, де єгипетське й греко-римське поховальне мистецтво зливаються воєдино; римський амфітеатр у Ком-ель-Діка — єдиний у Єгипті; а фортеця Кайтбей, морський форт XV століття, стоїть на самих уламках втраченого Фароса при вході в гавань. Сучасна луна давньої бібліотеки, Бібліотека Александріна, — сліпучий нахилений скляний диск на набережній, храм знання XXI століття, зведений там, де колись згоріла перша бібліотека.

Та александрійці скажуть вам, що справжня причина приїхати — це їсти рибу й пити каву. Морепродукти тут найкращі в Єгипті: у таких місцях, як скляний Fish Market над гаванню чи столітні грецькі заклади ген в Абу-Кірі, ви обираєте свій улов на кілограми й спостерігаєте, як його смажать. А поміж трапезами літературні кав'ярні — розписаний фресками Trianon, величний Délices на площі Саада Заглула — тримають живим давній неспішний морський ритм міста.