Марса-Алам — це там, де Червоне море затихає. Далеко на південному узбережжі, поза досяжністю великих путівкових смуг, це тонка лінія дайв-курортів, затиснена між суворими пустельними горами й водою майже неймовірної синяви. Тут мало що «робити» у звичному сенсі, і саме в цьому вся принада — містечко є базою, а справжній пункт призначення лежить у морі. Люди приїздять заради дайвінгу й снорклінгу, заради шансу поплавати зі створіннями, які здебільшого зникли деінде, і заради ночей таких темних, що зорі здаються достатньо близькими, щоб їх потривожити.

Морський перелік мешканців неймовірний. Риф Ельфінстоун, прямовисний підводний урвисток, який патрулюють океанічні білоперті й акули-молоти, — одне з легендарних занурень Єгипту. Затока Абу-Даббаб приваблює сноркелерів, що сподіваються розділити мілководдя з дюгонями й зеленими черепахами, які пасуться на морській траві, тоді як рифи Сатая й Дім дельфінів ген у Ф'юрі-Шоулз славляться осілими зграями дельфінів-довгорилів. На північ від містечка Марса-Мубарак пропонує ще одну тиху затоку черепах і морської трави, а заповідний обшир національного парку Ваді-ель-Гемаль береже рифи, острови й мангри вздовж берега.

На суходолі текстура — це радше пустеля й історія, ніж нічне життя. Ваді-ель-Гемаль тягнеться вглиб суходолу в край бедуїнів-абабда, де можна пити солодкий чай і читати ваді в пошуках газелі та козерога, а старі римські смарагдові копальні Сікаїт ховаються в пагорбах — давнє єгипетське джерело зеленого каменю. Та більшість вечорів належить дайв-лоджам: низеньким, вибіленим сіллю місцям на кшталт The Oasis чи Marsa Shagra Village, де день завершується босоногою вечерею, обговоренням побаченого за день і довгою тишею глибокого півдня.